Доротея ВІРЕР: «Очікування рішення суддів – це реальний стрес!»

Італійська біатлоністка прокоментувала змішану естафету на Олімпійських іграх

20 февраля 2018, 18:30 | Обновлено 22 февраля 2018, 18:53

6522

Доротея ВІРЕР: «Очікування рішення суддів – це реальний стрес!» — Getty Images. Доротея Вирер

Лідер збірної Італії з біатлону оцінила дуель на фініші змішаної естафети між Домініком Віндішем та Арндом Пайфером, а також оцінила шанси Італії та України перед жіночою естафетою.

— Доро, вітання з «бронзою». На двох поспіль Олімпіадах ви стаєте третіми у «міксті». Однак цього разу це потребувало більше нервів не лише на фініші, а й після нього…

— Так, я справді щаслива, але виникла дивна ситуація. Ми змушені були доволі довго чекати на суддівське рішення щодо того, хто здобув медаль і, відповідно, хвилювалися. Я вважаю, що правда на нашому боці, тому що Домінік був попереду Арнда і він не мав зупинятися. Звісно, все трапилося дуже швидко, тому що це було на фініші і у Домініка немає очей на потилиці. Він не міг повернутися і подивитися, де був Арнд. Коли ти фінішуєш, ти не дивишся по сторонах, ти йдеш наче у тунелі до свої мети. Так трапилося. Мені прикро щодо збірної Німеччини, але цього разу, як на мене, саме ми маємо рацію.

— Той хто йде попереду, завжди має перевагу у виборі доріжки для фінішу…

— Так, безумовно. Якщо ти перший, ти можеш вибирати коридор, по якому фінішуєш. Можливо він змістив одну лижу і на такій швидкості ти не можеш стрибати, ти маєш перемістити й другу лижу.

— Наскільки важко було очікувати на рішення суддів?

— Це справжній стрес! І мій настрій все одно був поганим навіть після того, як оголосили, що ми залишаємося з бронзовою нагородою, тому що це була дуже стресова ситуація. Ми всі - друзі, але ця ситуація тепер дещо інша. Однак я сподіваюся, що ми можемо залишатися друзями й надалі (усміхається).

— Чи ви задоволені своїм виконанням? Ви сперечалися з Лаурою, йдучи разом з нею до другого вогневого рубежа, після якого ви її відпустили…

— Так, сьогодні я була трохи нестабільною у стрільбі стоячи. Перший постріл зробила занадто швидко і тому промазала. І з останнім також поспішила. Принаймні, я задоволена, що використала два додаткових і уникнула штрафного кола. Як на мене, це – Ок.

— Заключний вид програми – класична естафета. Як оцінюєте свої шанси на медалі?

— Гадаю, що ми - сильна команда, що й показали на етапі Кубка світу у Рупольдингу. Ми впевнені у нашому виконанні, на сьогодні у нас є дуже гарний матеріал і було б чудово здобути ще одну медаль з двома іншими дівчатами, котрі, без сумніву, теж заслуговують бути олімпійськими медалістками.

— Чинні чемпіонки у цьому виді програми - українки. Що ви думаєте про їхню нинішню форму і шанси захистити свій титул?

— В естафеті ти ніколи не можеш бути впевненим у результаті. Тут багато вогневих рубежів і треба стріляти реально точно. У збірній України хворіла Юлія Джима і це дуже непросто для психологічної стійкості команди. З іншого боку у вас дуже досвідчена команда, яка вміє виходити із складних ситуацій. Україна є претендентом на медалі. Давайте подивимося, як воно буде.

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ з Пйончангу